RSS Feed

Тема 8 (І курс). Олег Ольжич. «Господь багатий нас благословив…», «Захочеш – і будеш» (із циклу «Незнайомому воякові»)

ПЛАН  ВИВЧЕННЯ  ТЕМИ

 

1.  Загальні відомості про життя і творчість Олега Ольжича.

2.  Зв’язок поета з ОУН УПА.

3.  Аналіз віршів «Господь багатий нас благословив…», «Захочеш – і будеш» та ін.

4.  Риси індивідуального стилю Олега Ольжича.

 

ДЖЕРЕЛОЗНАВЧА  БАЗА

 

Матеріали підручників

1.  Мовчан Р. В., Ковалів Ю. І., С. 33.

Інтернет-джерела

1.     http://www.ukrlitzno.com.ua/oleg-olzhich-biografiya/

2.     http://www.ukrlit.vn.ua/short1/px2zf.html

3.     http://www.ukrlit.vn.ua/short1/ux8a6.html

4.     http://uk.wikipedia.org/wiki/Олег_Ольжич

ЗАВДАННЯ

1.     Опрацювати матеріали до теми.
2.     Скласти хронологічну таблицю.
3.     Вивчити напам’ять одну із поезій Олега Ольжича.
4.     Проаналізувати вірші «Господь багатий нас благословив…», «Захочеш – і будеш».
5.     Знайти інформацію про діяльність поета у «Празькій школі».
6.     Підготувати реферат / презентацію – за бажанням студента.

ЗАПИТАННЯ  ДЛЯ  САМОКОНТРОЛЮ

1.     Де і коли народився Олег Ольжич? Яке справжнє ім’я поета?
2.     В яких навчальних закладах здобував освіту поет?
3.     Що вам відомо про наукову діяльність Олега Ольжича?
4.     Назвіть збірки поета. Коли вони були видані?
5.     Яку поетичну школу представляє Олег Ольжич?
6.     Розкажіть про зв’язок митця з ОУН.
7.     Розкрийте причини смерті поета.
8.     Яке враження справили на вас вірші Олега Ольжича.
9.     Проаналізуйте за поданим планом поезію «Господь багатий нас благословив…».
10.     Зробіть аналіз вірша «Захочеш – і будеш».


 

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ОПРАЦЮВАННЯ

 

1.  Загальні відомості про життя і творчість Олега Ольжича

 

Олег Ольжич (справжнє ім’я Олег Олександрович Кандиба) – український поет, археолог і політичний діяч, син Олександра Олеся.

Народився в Житомирі 21 липня (8 липня ст. ст.) 1907. Батько – поет Олександр Олесь (Кандиба), мати – Віра Свадковська, гімназійна вчителька.

У 1917–1923 здобував середню освіту, мешкаючи в Пущі-Водиці поблизу Києва, та закінчити її довелося лише в Празі. 1923 року він виїздить разом із матір’ю з України, охопленої чадом класової ненависті, у Берліні нарешті зустрівся з батьком, який ще 1919 вимушений був емігрувати до Чехословаччини та склав обов’язки повпреда УНР у Будапешті. Незабаром родина Кандиб переїхала до Горніх Черношинець під Прагою.

У 1924–1929 навчався в Карловому університеті в Празі, на літературно-історичному факультеті Українського педагогічного інституту, вивчав археологію в Українському вільному університеті. Член Пласту в Празі, на пластову тематику написав чудову поезію «Пластовий капелюх».

Восени 1930 захистив докторську дисертацію на тему «Неолітична кераміка Галичини». В 1930–1931 – асистент кафедри археології УВУ. Працюючи в археологічному відділі Національного музею, здійснив наукові експедиції по західноукраїнських землях, Німеччині, США і Балканських країнах, брав участь у міжнародних археологічних конференціях. У 1938 читав лекції у Гарвардському університеті. Опублікував ряд праць з антропології та археології. В історичній науці – послідовник школи Л. Нідерле.

Із початку 1930-х рр. О. Кандиба заявив про себе як самобутній і оригінальний поет. Співпрацював у львівських періодичних виданнях: «Літературно-науковий вісник», «Вісник», «Обрії», «Напередодні» празьких «Студентський вісник», «Пробоєм».

 

2.  Зв’язок поета з ОУН УПА

 

Із молодих літ О. Кандиба став учасником українського націоналістичного руху. В 1929 – член Організації Українських Націоналістів. Виконував ряд відповідальних завдань Проводу Українських Націоналістів ОУН, особисто Є. Коновальця. В 1937 очолив культурно-освітню референтуру Проводу Українських Націоналістів. В кінці 1930-х рр. редагував часопис «Самостійна думка», перетворивши його на орган ПУН. В 1938–1939 О. Кандиба брав активну участь у становленні державності Карпатської України та в збройній боротьбі проти угорських загарбників, через що поет потрапив до хортистської в’язниці. Протягом 1939–1941 очолював Революційний Трибунал ОУН, член Проводу Українських Націоналістів.

На початку радянсько-німецької війни 1941–1945 переїхав до Києва разом з Буковинським куренем, узяв участь у формуванні місцевої адміністрації та поліції. В 1941–1942 О. Кандиба жив у Києві, налагоджував підпільну мережу ОУН в Україні. В жовтні 1941 О. Кандиба став одним з організаторів політично-громадського центру – Української Національної Ради у Києві.

З початком гітлерівських репресій проти українських націоналістів Кандиба переїздить до Львова. У травні 1942 Почаївська конференція ОУН обрала Олега Кандибу заступником голови ПУН та головою Проводу на українських землях. У січні 1944 після арешту А. Мельника перебрав посаду Голови ПУН ОУН. У Львові одружився з дочкою літературознавця Л. Білецького Катериною (Калиною), та шлюб був недовгим.

25.5.1944 заарештований гестапо у Львові. Був ув’язнений у концентраційному таборі Заксенгаузен. Загинув під час чергового допиту в ніч з 9 на 10.6.1944, закатований гестапівською трійкою (Вольф, Вірзінг, Шульц).

О. Кандиба – автор поетичних збірок «Рінь» (1935), «Вежі» (1940) та посмертно виданої «Підзамче» (1946), перевиданих у збірках «Поезії» (1956) та «Величність» (1969), ряду праць з археології, серед яких «Schipeniz-Kunst und Gerete eines neolitisches Dorfes» (1937).

 

3.  Аналіз віршів «Господь багатий нас благословив…», «Захочеш – і будеш»

 

Господь багатий нас благословив

І вірити, і прагнуть – не вотще.

Безсмертне – і величне, і ясне-бо.

Ось лине хмара з літеплим дощем,

І розверзається врочисте небо.

Господь багатий нас благословив

Дарами, що нікому не одняти:

Любов і творчість; туга і порив,

Одвага і вогонь самопосвяти.

Солодких грон і променистих вин –

Доволі на столах Його веселих.

Іди ж сміливо і бери один,

Твойому серцю найхмельніший келих.

КОМЕНТАР.Наш народ Господь наділив любов’ю і творчістю, одвагою й готовністю до самопожертви заради великої справи. Віра й прагнення до дії, до боротьби – не порожні слова, не «вотще», тому автор устами ліричного героя закликає йти за велінням свого серця, жити повнокровним життям.

Захочеш – і будеш

Захочеш і будеш! В людині, затям,

Лежить невідгадана сила –

Зрослась небезпека з відважним життям,

Як з тілом смертельника крила.

…Вперед, Україно! В Тебе – тяжкі стопи,

Пожари хат димляться з-під них.

Ні Росії, ні Європі

Не зрозуміти синів Твоїх!

КОМЕНТАР.Людина має в собі невичерпні сили, про які вона інколи й не здогадується. Безмежна її любов до батьківщини, мужність, із якою вона захищає свій край, готовність до самопожертви. Особливо це характерно для нашої багатостраждальної України, душі її народу часто не збагнути іншим.

План аналізу ліричного твору

 1.     Назва поезії.
2.     Назва збірки, циклу, до якої / якого належить твір.
3.     Рік і причини написання.
4.     Настрої та емоції, що викликала поезія.
5.     Лірика / жанр.
6.     Тема твору.
7.     Форма вірша. Композиційні особливості.
8.     Характеристика ліричного героя.
9.     Художні засоби.
10.   Рими та римування.
11.    Віршовий розмір.
12.   Ідея поетичного твору.

4.  Риси індивідуального стилю Олега Ольжича

В поетичних творах Ольжича постала вся багатогранність його натури, його глибоке відчуття місця і часу свого покоління в течії Всесвіту, у змінні людських цивілізацій; його унікальний талант, що сполучав аполітичність науковця з поетичними узагальненнями. Строга краса стриманих і вольових рядків Ольжича спонукає читача до роздумів над проблемами, які він порушував у своїй творчості, головними з яких є:

  •     проблема взаємозв’язку між поколіннями;
  •     покликання людини і сенс її буття;
  •     поєднання духовного і матеріального, мрії і буденного в повсякденному житті людини;
  •     відношення людини до природи;

Приваблює сучасника й своєрідність індивідуального стилю митця, що певною мірою визначається деякою елегантністю написання, яка проявляється в «скромному» недоговорені. Це недоговорення, майже символістська недомовленість, надає поезії Ольжича справжньої шляхетності. Проте вона – ця недомовленість походить не стільки від символістського світосприймання, скільки від духовності, артистизму й глибини його натури, сполучених з високим інтелектом, освіченістю, зажуреністю у світ вічної краси. Деякою мірою ця недомовленість розрахована на спосіб сприйняття й мислення, адекватний авторовому, коли думка підхоплюється з півслова, а мистецька довершеність пробуджує справжнє естетичне хвилювання.

Поезія Олега Кандиби позначена верховинами європейського інтелекту, напруженою роботою абстрактної думки, з одного боку («Гігантоманія», «Гали»), з другого – елітарно вишуканою чуттєвістю, з третього – активним дійовим зарядом революційної енергії з її волею і конкретною спрямованістю.

Напишіть відгук

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Змінити )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Змінити )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Змінити )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Змінити )

Connecting to %s

Follow

Get every new post delivered to your Inbox.

%d блогерам подобається це: